Ну шо, трохи дійшли руки, третя вже конструкція, з десяток різних спалених транзисторів. Таки довів до ума наче. Зупинився на бюджетних польовиках у двотактному вихідному каскаді - IRF510. Проблемою виявилась не стільки вхідна ємність затвора, скільки прохідна і ефект Міллера, нею викликаний. Але в двотактній схемі його можна частково побороти за допомогою компенсуючих конденсаторів (С9, 10 на схемі кінцевого каскаду), що створюють компенсуючий позитивний зворотній зв"язок. Позбавився від узгоджуючого розщепляючого фазу трансформатора на виході мікрухи, т.як в неї й так є опозитні диференційні виходи.. Чим менше індуктивностей, трансів - тим краще. Тому, що кожен транс або дросель в широкосмугоій схемі - це паразитні резонанси, які важко побороти..
В результаті, розбив схему передавача на три плати замість однієї - предвар, підсилювач потужності і П-фільтр. П-фільтр окремо заекранував від каскадів підсилення. На 3,5 видає 30 В амплітуди, на 7 - трохи більше 20, що відповідає 9 та 4,5Вт потужності відповідно на 50 Ом навантаженні.
Цікавий момент. Купив таки в інтернеті транзистор КП901, що в авторській схемі. Спробував зліпити на ньому - швах. Має дуже малу крутизну. Щоб отримати заявлену потужність, треба на затворі розкачати амплітуду десь під 20 вольт.. Звісно, 174ПС1 такого видати не в змозі... В кращому випадку - 2-3 В. Тобто, авторська схема з самого початку непрацездатна. Ну як.. Воно, мабуть, щось випромінювати таки буде, якихось 0,3 Вт... Але заявлених 8 там не буде ніколи...